ГЛОСАРІЙ

 

Вольовий підхід до джерела влади – найбільш поширений, складається з визначення влади через поняття “воля”.

Диверсифікація продукції – суб’єкт господарювання випускає продукцію різних видів та модифікацій.

Зміст управління являє собою сукупність взаємопов’язаних внутрішніх, суттєвих для якісної характеристики управління, властивостей та ознак.

Індивідуалістична концепція державного управління – уряд використовує переважно непрямі, економічні методи державного управління. Адміністративні методи застосовуються у сферах суспільних відносин, важливих для забезпечення національної безпеки держави.

Квазі-автономні неурядові структури – державні агенції, які надають управлінські послуги і діють на комерційних засадах. Їх функції: надання професійної освіти, підвищення кваліфікації, забезпечення житлом, консультаційна діяльність.

Комунітарна концепція державного управління – при її застосуванні уряд використовує, в основному, прямі, адміністративні методи державного управління, система державного управління жорстко централізована або децентралізована. Тип побудування системи державного управління визначається урядом.

Легалізація (від кореня латинських слів “закон”, “законність”) державної влади – юридичні засади здійснення влади, визнання правомірності її виникнення (встановлення), організації та діяльності.

Легізм як форма управління суспільством – заснований на централізації влади.

Легітимність (від кореня латинських слів “закон”, “законність”) влади – обгрунтованість в уявленнях населення, фактичний стан влади, узаконення не обов’язково формальне, а, частіше, неформальне; делегування влади суспільство особливій організації – державі та її структурам.

Маржиналістський підхід до проблем економічного реформування проявляється у розробці складної системи виміру параметрів економічного росту.

Методи управління містять в собі сукупність прийомів, операцій, процедур здійснення управлінської діяльності, певний порядок взаємодії суб’єкту та об’єкту управління.

Механістична концепція економічних перетворень складається з того, що економічне зростання повинно бути врівноваженим або неврівноваженим. Під врівноваженим ростом розуміється рух усіх галузей економіки одразу, одночасно у досить постійній прогресії, що орієнтується на підвищення попиту.

Політичний підхід до джерела влади – державне право надає владі форму конкретних повноважень, однак лише частина їх є прерогативою державних органів.

Принципом державного управління можливо назвати об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взаємовідносин між елементами об’єкту управління, причому взаємовідносини змінюються відповідно до змін форм державного устрою.

Принцип державного управління економікою - об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взаємовідносин між структурними елементами економіки, причому взаємовідносини мають характер, відповідний до діючої форми державного устрою.

Процес державного управління - сукупність послідовних дій суб’єкта управлінських відносин щодо практичної реалізації цілеспрямованого упорядкованого впливу на об’єкт управління, а також відповідний зворотний зв’язок між об’єктом та суб’єктом.

Раціональна легітимність – успіх влади перевіряється законослухняністю громадян, їх реальними діями з підтримки представників влади, у тому числі й на виборах.

Соціальний підхід до джерела влади – влада формується з її впливу на свідомість індивідів.

Стадія управління – певна ступінь, період, етап розвитку управління.

Структурна концепція економічних перетворень складається з того, що економічне зростання відображає розвиток та занепад галузей виробництва, безперервний перерозподіл праці та капіталу між секторами економіки та регіонами.

Суб’єктом державного управління економікою постає внутрішньо організована сукупність органів державної влади, які здійснюють постійний вплив на об’єкт управління.

Традиційна легітимність – успіх влади перевіряється впливом звичаїв.

Традиціоналізм як форма управління суспільством – заснований на переважному використанні звичаїв, традицій, норм.

Управлінське рішення – акт суб’єкта управління.

Форма державного управління виражає спосіб існування, розвиток системи державного управління.

Формально юридичний підхід до джерела влади – влада визначається як сукупність повноважень, які мають державні органи та посадові особи.

Функція управління – зовнішній прояв властивостей об’єкту управління, який характеризується самостійністю, реалізуються певними методами залежно від суб’єкту управління з метою досягнення кінцевого результату.

Харизматична легітимність – успіх влади перевіряється впливом віри, поклонінням вождю.

Хибна легітимність – присвоєння влади певним класом, соціальною групою, яка вважає себе найбільш передовою і тому заявляє, що має право на керівництво суспільством.

Хибна легалізація – юридичні засади здійснення влади, сформовані певним класом, соціальною групою, яка вважає себе найбільш передовою і тому заявляє, що має право на керівництво суспільством.

Цикл управління – сукупність явищ, процесів управління.